Бутузова Любов Дмитрівна
Біографія
Народилася 10 квітня 1956 року в Диканьці. Батько, Кальник Дмитро Леонтійович, працював головним агрономом к - пу ім. Енгельса с. Андріївка, а потім начальником мехзагону "Райсільгоспхімії”. Мати Лідія Іванів методистом - культорганізатором районного Будинку культури, пізніше касиром Диканського СТ.
З 1963 по 1973 рік навчалася в Диканській середній школі. Закінчила школу лише з двома "4” по мовах, а решта "5”. З 5 по 10 клас староста класу і загонова вожата, в старших класах – заступник голови учкому школи. Займалась баскетболом, волейболом, лижними гонками. Постійна учасниця районних і обласних олімпіад з математики, фізики, біології.
З 1974 по 1979 рік навчання в Полтавському педінституті ім. В. Г. Короленка, де була старостою групи.
У 1973 році почала працювати. Рік була бібліотекарем і діловодом Великобудищанської середньої школи. З 1974 року вчитель математики Байрацької, а потім Степанівської восьмирічної школи. У 1977році мене перевели в Чернечеярську 8-річну школа вихователем групи продовженого дня і вчителем математики. З 1983 року вчитель математики Стасівської середньої школи. З 1985 року перейшла працювати в Диканську школу-ліцей. Спочатку – педагогом-організатором і вчителем математики. Потім лише вчителем математики. Працювала до лютого 2002 року, коли пішла на пенсію.
Маю шістьох дітей: Віктор, Сергій, Валерій, Валентина, Вікторія, Світлана.
Нагороджена орденом "Мати-героїня”(присвоєно почесне звання "Матері героїні”) і медаллю "Медаль материнства”.
Була головою батьківських комітетів класів і загальнодитсадківського батьківського комітету. Декілька разів обиралася депутатом сільських і селищної рад.
Спогади про педагогічну діяльність
Протягом шести років я була загоновою вожатою. І мені дуже запам’яталася одна піонерська година. Я тоді була у восьмому класі, а мої піонери в четвертому. А тоді обов’язковими у розкладі були виховна година керівника (в понеділок 6 урок) і піонерська година (6 урок у четвер), яку проводили загонові вожаті. Я з піонерами намагалася проводити ці години якомога цікавіше. Завжди готувалась з великою енергією, переглядаючи книги, газети, журнали, щоб познайомити дітей з маловідомими цікавими фактами.
12 квітня 1971 року було десятиріччя з дня польоту Ю. Гагаріна – першого космонавта. Мені потрібно було провести піонерську годину про польоти в космос. Я підготувала багато цікавого пізнавального матеріалу, картинки, портрети радянських космонавтів за останні 10 років.
Звичайно піонерську годину я проводила одна. А тут заходжу в клас, а позаду за партою сидять завуч молодших класів Скалацька Олександра Сергіївна і класний керівник Марія Іванівна.
Провела лінійку, почала розповідати. Бачу, дітям цікаво, слухають з увагою. Розповіла усе, що підготувала, а урок не закінчається. І я без підготовки використовуючи всю свою уяву, почала розповідати спогади свого дитинства. П'ятнадцять хвилин я говорила і говорила: як діти 4-7 років (а саме стільки було мені і моїм величним друзям у 1961 році), почули і сприйняли звістку про політ людини в космос. Тут були і саморобні пакети, і чавун або каструля на голові й так далі.
Підійшла Олександра Сергіївна, попросила показати підготовлений матеріал. А потім похвалила, що я зуміла правильно закінчити свою розповідь.
Отак цей "перший відкритий” виховний захід навчив мене правильно розподіляти час на уроках. І я зрозуміла, що в деяких випадках потрібно вміти багато говорити, використовуючи всю свою уяву.
