Олефір Софія Олексіївна
Біографія
Олефір Софія Олексіївна народилася 16 листопада 1937 року на хуторі Говтва Зіньківського району Опішнянської сільської ради. 1946 року пішла до першого класу Борисівської початкової школи а потім до Велико-Будищанської середньої школи, яку закінчила в 1956 році з золотою медаллю.
В 1961 році закінчила Харківський державний університет по спеціальності – вчитель іноземної мови.
Трудову діяльність розпочала в 1961 році. Після закінчення вузу працювала вчителем іноземної мови в м.Макіївка Донецької області.
В 1967 році сім’я Софії Олексіївни переїжджає в с.Великі Будища, де вона спочатку працює вчителем німецької мови, потім директором місцевої школи.
Починаючи з 1969 року працює спочатку інструктором, потім завідуючою відділом пропаганди та агітації Диканського райкому компартії.
В 1980 році – методист Диканського районного відділу народної освіти.
З грудня 1981 року Олефір Софія Олексіївна очолює Диканську середню школу, потім до самого виходу на пенсію працює вчителем іноземної мови в даному навчальному закладі.
В 1993 році пішла на заслужений відпочинок.
Спогади про педагогічну діяльність
Школа... В цьому слові втілилося все: і біль поразок, і радість перемог, і, власне кажучи, частина мого життя.
У Диканській середній школі я працювала з 1981 року по 1993 рік директором школи та вчителем німецької мови, а в 1993 році пішла на заслужений відпочинок.
Згадую, з яким великим ентузіазмом ми створювали кімнату Бойової Слави. Активну участь у підготовці та оформленні матеріалів брали вчителі – Стінковий Володимир Іванович, Кокоза Галина Іванівна, Яковенко Оксана Павлівна, Москівець Іван Павлович.
Влітку, коли потрібно було робити ремонт, готувати приміщення до нового навчального року. Вагому допомогу було надано правлінням колишнього місцевого колгоспу імені В.І. Леніна, зокрема, тодішнім головою правління Л.В. Мудренком.
Я, як і кожен керівник, вчитель раділа успіхам своїх колег, вихованців і, звичайно, боляче переживала невдачі.
Шість років була класним керівником. Це були учні 10-А класу випуску 1989 року. Чудові діти були в моєму класі. А передала їх мені прекрасний педагог - Гармаш Клавдія Василівна. Настільки цікаво було працювати з моїми вихованцями! Які незабутні вечори відпочинку ми готували! І зараз я підтримую із ними зв’язки, вболіваю за долю кожного з них. Адже це мої діти.
Крім цього, в школі вела гурток вишивання, який відвідували не один десяток дівчаток.
З теплом і любов’ю згадую директора школи Новік Олену Павлівну, чуйного і мудрого керівника, педагога від Бога. Моїх дорогих колег Долю Марію Пилипівну, Зливко Катерину Панасівну, Горват Ольгу Тимофіївну, Григоренко Лідію Костянтинівну, Купчук Олександру Тихонівну.
З Диканською школою, а нині гімназією імені М.В. Гоголя, в мене тісні зв’язки, бо вона дала путівки в життя моїм дітям – Вадиму і Юлії. Тут навчалися мої внуки Тамара та Родіон.
До речі, внучка Тамара це моя гордість. Вона є чемпіонкою світу серед юніорів 2011-2012 року, майстром спорту Міжнародного класу по пауерліфтингу.
Всім колегам, з якими поэжднала мене доля, всьому педагогічному колективу зичу міцного здоров’я, творчих дерзань, розумних і слухняних учнів.
