Скубачевська Ліда Петрівна
Біографія
В одному з мальовничих куточків Диканщини, в селі Балясному, в пору, коли все навкруги квітло і буяло 9 травня 1935 року, коли ніжне сонечко посилало тепле проміння, в сім’ї Сотників народилася ще дівчинка, яку найменували Лідою. І ніхто тоді не знав, що ця дівчинка стане гарним вчителем математики і покладе початок династії математиків Скубачевських.
Закінчивши семирічну школу, Ліда їде навчатися в Диканську середню школу, щоб здобути повну середню освіту. Математику в школі викладав Неїжкаша Петро Кирилович, який сподобався дівчині як вчитель і став зразком для наслідування. І тому молода, повна енергії дівчина вступає до Полтавського педагогічного інституту імені В.Г. Короленка на фізико-математичний факультет, де пізніше навчалися і її діти. Роки навчання в інституті були успішними. В 1956 році Ліда закінчила інститут і одержала призначення в село Андріївку. В цій школі вона провела свій перший урок, саме тут мала перші злети і падіння, тут пропрацювала 11 років, останні 5 років була завучем.
Зустрічається Ліда з своєю долею: виходить заміж за Анатолія Логвиновича, який теж після закінчення Харківського педагогічного інституту працює вчителем географії. Тепер на її плечах лежить і злагода в родині, і дисципліна та порядок у школі. Через деякий час сім’я Скубачевських, яка вже поповнилася маленькою Наталочкою, переїжджає до Петро-Давидівки, а потім, у 1968 році, за призначенням чоловіка, в Диканьку.
І так починається шлях «крізь терни до зірок», до вдосконаленості – шлях учителя. Перше знайомство з учнями, перші випускники… З-під крила Ліди Петрівни вийшли математики В.В. Кодак, В.І. Сулима, вчителі – О.І. Одинець. С.О. Кішінець, О.М. Олійник, А.Г. Дорошенко.
За свою нелегку і самовіддану працю Ліда Петрівна удостоєна звання «Відмінник народної освіти » та «старший учитель».
Час біжить, життя змінюється, ростуть діти: Наталя, Петро після закінчення інституту стають вчителями математики в рідній школі.
На питання: «Чи думали ви коли-небудь, що ваші діти продовжать ваш шлях? Ви підштовхували їх до цього кроку, чи вони самі зробили його?» - Ліда Петрівна відповіла: «Я дуже люблю свою професію, на роботу я йшла, як на свято, і тому я рада, що мої діти продовжили мій шлях, але що буде саме так, не думала, але й не перечила їм у виборі». Також учителька зізналася, що жалкує, що вже на пенсії і не має можливості викладати в школі. Та розраджують її діти, онуки, які часто радяться з мамою з багатьох питань, діляться своїми проблемами і радощами.
