Купчук Олександра Тихомівна
Народилася 22 серпня 1936 року в смт.Велика Писарівка Сумської області. Тато загинув у Великій Вітчизняняній війні 1941-1945 рр., мама померла. Виховували мене дідусь із бабусею по маминій лінії.
В 1944 році пішла в перший клас Велико-Писарівської школи, яку закінчила в 1954 році.Цього ж року вступила в Сумський педагогічний інститут на фізико-математичний факультет, який закінчила в 1959 році. За державним призначенням була направлена в Київську область. Працювала вчителем математики і фізики, була організатором позакласної роботи, заступником директора школи. Після укрупнення районів була призначена інспектором шкіл Жашківського району.
За сімейними обставинами переїжджала в Сумську та Полтавську області. В Диканьку приїхала в 1975 році. Працювала в Диканській середній школі вчителем математики, заступником директора школи під керівництвом таких директорів:
Сало Микола Іванович, Новік Олена Павлівна, Гречко Григорій Олександрович, Олефір Софія Олексіївна, Олійник Олександр Миколайович. Завучів: Кокоза Галина Іванівна, Юренко Семен Степанович, Медяник Іван Андрійович. Маю загальний педагогічний стаж 37,5 років.
Свою роботу любила, любила своїх вихованців, вкладала в них душу і серце. Була відзначена державними нагородами: відмінник народної освіти СРСР, відмінник народної освіти УРСР, нагороджена грамотами Міністерства освіти України, орденом «Знак Пошани», грамотою Президії Верховної ради Української РСР.
Найбільш радісні і хвилюючі спогади в мене про будівництво нової середньої школи, яка розпочалася в Диканьці в 1976 році і закінчилася в 1977 році. Школу будували з ентузіазмом робітники і жителі Диканьки, допомогали учні, а вчителі працювали по 10 днів на будівництві за рахунок своєї відпустки. Дійсно, це була всенародна будова.
В 1992 році я пішла на пенсію. Але з рідною школою не розлучаюся і зараз, цікавлюся її життям, радію успіхам учителів, учнів, своїх вихованців. Радію, що керує великим талановитим колективом гімназії моя учениця – Горячун Надія Євгеніївна.
Намагаюся і зараз допомогти випускникам у вирішенні складних математичних завдань, радію успішним результатам тестів по ЗНО.
Маю власних дітей – сина і доньку, трьох внуків, жаль - вдова.
Я вважаю себе щасливою людиною попри всі труднощі мого життя. Мала улюблену роботу, чоловіка, дітей, любила своїх вихованців, мала добрих друзів, колег, відчуваю їх повагу, вдячність і турботу». Дитина війни», ветеран праці, вчитель-пенсіонер. Я бажаю учням нашої школи обирати свою професію за покликом душі і серця, жити з надією, що завтра буде краще, ніж сьогодні.
