Доля (Савченко) Марія Пилипівна
Біографія
Доля (Савченко) Марія Пилипівна народилася 23.09.1938 року в с.Яцково, Краснолиманського району, Донецької області.
У важкі повоєнні роки сім’я переїхала в м. Уральське Казахської РСР, де в 1946 році Марія пішла до 1 класу. Клас був інтернаціональний, в ньому навчалися діти казахів, німців, росіян, євреїв, татар, українців. Приміщення школи – бувша гімназія, побудована ще за часів царизму.
В 1848 році сім’я знову повертається в своє рідне село Яцково на Донеччину. Після війни сім’ї доводилось жити в бараці, потім на квартирі у батькового фронтового друга. В рідному селі дівчина на відмінно закінчує симерічку, а в 1956 році середню школу № 101 м.Донецька з російською мовою навчання, хоча поруч була школа № 111 з українською мовою навчання.
Після закінчення школи 2 роки працювала в своєму селі зав. бібліотекою, так як, по вимогах того часу необхідно було мати не менше двох років трудового стажу .За період роботи перечитала майже ввесь бібліотечний фонд, багато творів і на сьогоднішній день знає напам’ять.
З 1958 по 1962роки Марія Пилипівна навчається в Харківському державному інституті культури. Після закінчення вузу поїхала по направленню працювати зав. Будинком культури в с.м.т. Городенки Івано-Франківської області. В зв’язку з сімейними обставинами в 1963 році молода сім’я переїзджає на Полтавщину. Спочатку працювала піонервожатою в Ново- Санжарському районі, а так як роботи за фахом не було, то в цьому ж році молоде подружжя переїздить в Диканьку.
В Диканьці з 1967р. по 1971р. працює в районному Будинку культури. В цей же час заочно закінчує філологічний факультет (відділення російської мови і літератури) Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка. Почалася педагогічна діяльність. Спочатку була робота в районному відділі народної освіти,потім – Балясненська середня школа.
Починаючи з 1976 року Доля Марія Пилипівна працює вчителем зарубіжної літератури та російської мови Диканської середньої школи. Має звання вчитель –методист .Проводить велику методичну роботу в школі, районі, області. Голова методоб’єднання вчителів зарубіжної літератури та російської мови. Її неодноразово запрошували читати лекції із зарубіжної літератури для слухачів курсів при Полтавському обласному інституті ПОПП.
В 1999 році Доля Марія Пилипівна пішла на заслужений відпочинок.
Спогади про педагогічну діяльність
Про свою педагогічну діяльність Марія Пилипівна розповідає з великим почуттям любові та поваги до своєї професії.
Мрія стати педагогом зародилася в неї, ще коли була ученицею. Затамувавши подих, слухала юна Марія кожне слово свого наставника – вчителя української мови і літератури Яцківської семирічки - Москаля Миколи Андрійовича, і самій хотілося такою бути. Вчитель зі своєї сторони був захоплений глибокими знаннями юної учениці - часто відповіді перепліталися з тим матеріалом, якого ще не вивчали.
З глибокою душевною повагою і шаною згадує Марія Пилипівна своїх вчителів наставників, бувших учасників Великої Вітчизняної війни, які привили любов до наук – математики, історії, хімії. А викладач російської мови і літератури Майя Соломонівна Гефт, була таким вчителем, що учні на неї молилися. Саме вона і спонукала дівчину стати в майбутньому вчителем російської мови і літератури. Вже після школи, навчаючись в інституті культури і після його закінчення, Марія Пилипівна багато читає, пише вірші, є режисером самодіяльних гуртків художньої самодіяльності. Друзі з повагою називали її – ходячою енциклопедією.
Проте тяга до школи, любов до дітей – перемогла. Далі було навчання в Полтавському педагогічному інституті на філологічному факультеті.
Закінчивши педвуз, молода, сповнена ентузіазму вчителька розпочинає свою педагогічну діяльність в Балясненській середній школі. Своєму ставленню, як педагога, Марія Пилипівна завдячує бувшому завідуючому райвно, потім директору Балясненської, Диканської середніх шкіл, своїй старшій подрузі, колезі, вчителю від Бога - Новік Олені Павлівні. Працюючи в Балясному, згадує, як важко було заступнику директора Дощенку Олексію Степановичу складати розклад, адже тодішня школа розміщалась аж в трьох приміщеннях, і не дивлячись на погодні умови, вчителям за лічені хвилини – бігцем доводилось добиратись з одного приміщення до іншого, щоб встигнути і не спізнитись на наступний урок. Хочеться добрим словом згадати своїх колег з якими пропрацювала в Балясному: Решетченко Катерину Іллінічну, Киву Олексія Гавриловича, Сторчун Тамілу Михайлівну та багатьох інших.
З приходом в 1976 році Новік Олени Павлівни - директором Диканської середньої школи, Марія Пилипівна теж переходить працювати в місцевий навчальний заклад. Так і розпочалася, як вона говорить, моя педагогічна діяльність в Диканській середній школі, де і працювала до 1999 року, аж до самого виходу на заслужений відпочинок. Це були найкращі роки мого життя. Дуже любила свою роботу, повністю їй віддавалася, навіть інколи сім’ю доводилося ставити на другий план. Багато років працювала класним керівником.
Не дивлячись на те, що була викладачем російської мови - вела широку пропаганду саме української мови і літератури. З великим захопленням готували і ставили вистави, сценки з творів українських класиків – гумористів К. Карого, М. Кропивницького, М.Старицького, І.П. Котляревського, М.В.Гоголя та інших. Справжніми артистами були Марина Оборожня, Валентин Розсоха, Олег Титаренко, Анатолій Токар, Віта Литвак. Сценки настільки виконувались майстерно, що одного разу під час вистави директор школи Олійник О. М. від сміху ледь не впав зі стільця.
Згадую, як мої випускники, на той час учні Песаревщанського СПТУ №51 розповідали, що на уроці російської літератури лише вони вдвох знали лист Тетяни до Онегіна, за що їх вважали найкращими знавцями російської літератури, хоча, як говорили вони самі - знали лише цей уривок. Любов до свого предмету, любов до читання художньої літератури прививала самими різними, інколи навіть і нетрадиційними методами, за що діти потім були дуже, дуже вдячні. Приємно була вражена почувши від вихованців, які до цього не любили читати, після прочитання ними твору: ,,А оно действительно такое интересное…, і далі вже читали твори до кінця. Також приємно хочеться відзначити, що моя учениця Оля Спаська пішла моїми тропами, зараз працює викладачем російської мови і літератури в Російській Федерації.
Ще раз хочеться добрим словом згадати свого наставника і колегу Новік Олену Павлівну, колегГорват Ольгу Тимофіївну, Котляревську Людмилу Іванівну, Лашко Любов Олексіївну, Гринь Галину Костівну, Рядніну Галину Федосіївну, Сидоренко Лідію Яківну, Кодак Валентину Вікторівну, Стінкового Володимира Івановича, Лелюк Любов Іванівну, Купчук Олександру Тихонівну, Скубачевську Лідію Петрівну, Зливко Катерину Панасівну та інших, з якими пліч -о-пліч працювала довгі роки.
Всьому педагогічному колективу бажаю творчого натхнення та успіхів в роботі.
