«27 січня – Міжнародний день пам’яті Голокосту»
Від закінчення Другої світової війни минуло майже вісімдесят років, проте Голокост, його причини і наслідки активно обговорюються й досі. Це світова трагедія, яку не загоїть час. Історію неможливо переписати, але необхідно знати про неї, пам’ятати її.
Щороку, 27 січня, Україна разом з усією світовою спільнотою вшановує пам’ять жертв Голокосту – мільйонів єврейських жінок, чоловіків і дітей, які загинули від рук нацистів у роки Другої світової війни. Лише на українських землях їх кількість сягає моторошного числа – близько 1,5 мільйона осіб. Це не статистика: за нею стоять долі людей, зі своїми турботами, мріями, любов’ю і вірою. Подібним злочинам немає виправдання і терміну дії.
За ініціативи шкільного парламенту в нашому закладі на перервах транслювалися тематичні відеоролики «Голокост – що це таке?», «27 січня – Міжнародний день пам’яті Голокосту».
Із метою вшанування світлої пам’яті мільйонів безвинно убитих людей різних національностей, у бібліотеці ліцею пройшов захід віче пам’яті «Голокост: душа горить і тане, мов свіча». На ньому одинадцятикласники переглянули відеоролик, де коротко розповідається про Голокост, здійснили віртуальну мандрівку стежками найбільшого з гітлерівських концтаборів комплексу Аушвіц – Біркенау. З розповіді бібліотекаря дізналися про те, хто такі Праведники народів Світу та про найвідомішого з них – Оскара Шиндлера, про якого Стівен Спілберг зняв оскароносний фільм.
Майже відійшло покоління, яке пережило страхіття масових знищень, примусове вивезення до Німеччини, але залишилися німі свідки – документи та фото. Під час заходу діти мали можливість власноруч доторкнутися до історичних документів диканчан – родинного листування та карток в’язня табору.
Присутні на заході ознайомилися з книжковою виставкою скорботи «На пам’ять не накладено табу», де представлено книги, художні твори, присвячені трагедії знищення єврейського народу в роки нацистської окупації.
Ця книжкова виставка відповідає на два фундаментальні питання про Голокост: як і чому це сталося? Вона ґрунтується не лише на останніх наукових дослідженнях, а й на опитуваннях очевидців – тих, хто вижив, і злочинців, які діяли під прикриттям ідеології. І хоч найбільша відповідальність за всі жахи того періоду лежить на Гітлерові, але виставка переконує: винні усі, хто зміг це допустити.
Ми, нове покоління, повинні берегти пам’ять про Голокост, формувати наш світогляд в умовах толерантності та належного ставлення до загальнолюдських цінностей, щоб більше ніколи не повторилася ця жахлива трагедія в світовій історії.
Завідуюча шкільною бібліотекою Олена Щербань
