День Вишиванки
У травні, коли природа просинається від довгого зимового сну, розцвітають маки на святковому вбранні українців. Дев’ятнадцятий рік поспіль у третій четвер травня українська спільнота відзначає День вишиванки. Свято хоч і не так давно започатковане, але досягло протягом останніх років особливої уваги і розквіту. Українську вишивку називають «Молитвою без слів», а сорочка – вишиванка є головним оберегом. У кожному візерунку – мудрість поколінь, у кожному стібку – душа народу.
Цьогоріч свято припадає на 15 травня. Вишиванка не просто красиве вбрання, це – уквітчана українська душа, красива, багата, наповнена любов’ю до всього світу. Свято вишиванки – це неймовірний день для українського народу. Цього дня тисячі людей підтримують одну з найголовніших традицій наших пращурів, одягаючи рясно вишиті сорочки.
До свята, якого чекають, зазвичай готуються заздалегідь. Тому 13 та 14 травня учнівський парламент та актив бібліотеки запропонували ліцеїстам створити мегарозмальовку мапи України. Два дні у бібліотеці панувала творча атмосфера. «Художники» працювали завзято, найактивнішими були учні початкової школи. Кожен учасник отримав тематичний бейджик на згадку про участь у спільній справі.
15 травня відбулася презентація патріотичного арт-флешмобу «Карта єдності: розмалюй свою Україну». Дрес-кодом цього дня звісно ж була вишиванка, і вся школа замайоріла різнобарвними українськими візерунками. Хтось радів своїм новим вишитим обновкам, хтось вдягнув улюблену вишиванку демонструючи таким чином повагу до традицій свого народу, любов та патріотизм. Але кожен – з гордістю, з любов’ю, з повагою до традицій. Розмаїття вишитих сорочок, суконь та елементів національного одягу створили яскраве видовище.
На першому поверсі оформлена фотозона, де учні радо позували на фоні власноруч створеної кольорової мапи України.
У бібліотеці протягом дня відбувались інтерактивні заходи: учні слухали розповіді про історію української вишиванки – від сивої давнини до сучасності, ознайомились з вишиванками різних регіонів України, створювали власні орнаменти, слухали вірші та складали прислів’я про вишивані сорочки, виготовляли паперових ляльок, виконували різні пізнавальні завдання. Переглянули тематичні відео «Мамина сорочка – генетичний код мого роду, мого коріння», «Цікавинки на хвилинку», також відеофільм «Чарвний світ вишиванки».
Цього дня також була презентована книжкова виставка-берегиня «Українські вишиванки наче райдуги світанки», яка знайомить користувачів з традиціями та тонкощами вишивки української сорочки. Вона втілює в собі одну з основних функцій, якої дотримувалися з давніх часів – бути оберегом, адже це не тільки символ краси, молодості, наслідування, а й наш генетичний код.
Побачивши красу вишитих сорочок, діти зрозуміли, що вишиванка – це єдність поколінь, пам’ять з роду.
Свято промайнуло, залишивши по собі теплі спогади, святковий настрій і ще глибше відчуття причетності до великої української культури. Вишиванка знову об’єднала нашу шкільну родину – в єдину, кольорову й натхненну Україну.
Олена Щербань
Завідуюча шкільною бібліотекою
ОЗ «Диканський ліцей імені М.В.Гоголя»
